Однак, дані Держстату показують несподіване: імовірно, найбільш смертельною була не ця, а попередня осіння хвиля, яка тривала з вересня до грудня минулого року. Вона спричинила величезну кількість “надлишкових” смертей — цифра може сягати понад 30 тисяч на додачу до офіційних 16 тисяч загиблих від COVID-19.
Навесні 2021-го маємо показник значно менший. Чому? По-перше, значно більшу частку летальних випадків справді зареєстрували. Більше людей змогли потрапити до лікарень і отримати допомогу. Частина з них не одужали, але ці випадки були зафіксовані. По-друге, уряд запровадив карантин, щойно ситуація стала критичною.
У листопаді та грудні 2020 уряд вирішив, що “пропетляє” без запровадження обмежень. І це не дивлячись на те, що ситуація у великих містах — Києві, Харкові, Одесі — була катастрофічною. Швидка не встигала виїжджати на виклики. Нові ковід-відділення заповнювалися миттєво після відкриття. Знайти місце у реанімації було неможливо. Водночас міністр запевняв, що “в середньому” процент завантаженості лікарень не такий вже й поганий.
Уряд робив все, щоб не приймати єдино необхідного рішення, попри чітку позицію експертів. Це було непопулярно — закривати країну перед святами. Тому спершу вигадали “карантин вихідного дня”, а тоді запланували обмеження на період після Нового року — ще одне наше “ноу-хау”. Ми були чи не єдиною країною Європи, яка не запровадила обмежень, коли система не могла впоратися з потоком хворих.
У цього, як ми тепер знаємо, була ціна. Її заплатили 30 тисяч українців, зокрема ті, яким не знайшлося місце у лікарні, або до яких не змогла приїхати швидка.
Необхідні додаткові дослідження, щоб скласти більш точну картину, та порахувати більш точну кількість жертв. Але один висновок очевидний — популізм справді вбиває.
Огляд ситуації підготували: Павло Ковтонюк, Діана Руснак